depositphotos Від початку року в українській банківській системі скорочується частка непрацюючих кредитів. Аналогічну тенденцію спостерігає Фонд гарантування вкладів у банках, що виводяться з ринку під його управлінням. Це при тому, що у частини позичальників внаслідок війни знищено бізнес, частина заставного майна опинилась на тимчасово окупованих територіях або у зоні бойових дій, пошкоджена або знищена. Як цього вдалось досягти? У Фонді гарантування кажуть, що зміна поведінки позичальника — результат системної роботи попередніх років. Цими днями Фонд гарантування вкладів повідомив про успішний кейс реструктуризації – титановидобувна компанія «Велта» реструктуризувала свої позики у ліквідованому російському «Промінвестбанку» майже на понад 6 млрд грн. Як кажуть обидві сторони, це ситуація win-win: «Позичальник може успішно продовжувати ведення бізнесу; Фонд і банки під його управлінням отримують грошовий потік для розрахунків з кредиторами цих банків та повернення коштів державі» — каже заступниця директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів Ольга Білай. 
Як це не парадоксально, але саме зараз, у роки повномасштабної війни, у Фонді зауважують нову тенденцію: позичальники банків, що виводяться з ринку, прагнуть врегулювати свою заборгованість, а не накопичувати борги, що було масово під час кризи 2014−16 років.
Саме відтоді тягнуться борги ліквідованих банків більш як на 250 млрд грн. Основний кістяк цих боргів — це зобов’язання банків перед юридичними особами (82,9 млрд грн), так званими «вкладниками 200+» (тобто, чиї вклади перевищували довоєнні гарантовані 200 000 грн, — 35,5 млрд грн), витрати самого Фонду (75 млрд грн), який виплатив вкладниками за гарантіями близько 100 млрд грн з власних коштів та за рахунок позик у держави та НБУ та досі повертає їх з відсотками.
Якщо розібратись у структурі активів, які були у ліквідовуваних банках у наявності, а не на папері, стає зрозуміло, чому ці борги досі не погашені. Як відомо, вимоги кредиторів такого банку задовольняються за рахунок продажу та управління активами цього банку. А тим часом, за даними ФГВФО, близько 94% активів неплатоспроможних банків складають кредити юридичним особам, здебільшого — видані пов’язаним особам, з яких понад 80% не обслуговувались по кілька років, не мали ліквідних застав тощо, а 44% активів на сьогодні взагалі перебувають у зоні бойових дій.
Робота Фонду щодо перетворення на грошовий потік для кредиторів таких складних активів як кредити — багатовекторна. За словами Ольги Білай, Фондом гарантування був напрацьований комплексний підхід, який, залежно від кожного окремого випадку, передбачає заохочення боржників реструктуризувати кредити, позови до боржників, позасудове стягнення заставного майна, продаж прав вимоги за кредитами з аукціону тощо.
Одним з напрямів, який сприяв збільшенню надходжень від обслуговування кредитів, стало впровадження програм реструктуризації. Зокрема, для позичальників-фізосіб Фонд на період військового стану спростив умови погашення кредитів настільки, щоб зробити розрахунок комфортним. Для них застосовується 0,001% річних та 1 копійка комісії при умові, що боржник погашає від 10 000,00 грн на місяць для кредитів іпотеки; 5 000,00 для карткових кредитів на понад 100 000,00 грн та 1 000,00 грн для інших кредитів.
Для юросіб та ФОП застосовується індивідуальний підхід — кожен кейс розглядається індивідуально, рішення про реструктуризацію та її умови ухвалюється залежно від наданих боржником даних про його платоспроможність, документального обґрунтування необхідності реструктуризації тощо. У разі готовності боржника повністю погасити кредит протягом періоду ліквідації банку застосовуються мінімальні процентні ставки.
Зокрема, у вже згаданій компанії «Велта», що уклала кредитний договір з «Промінвестбанком» ще у жовтні 2011 року, але суттєво втратила прибуток внаслідок низки форс-мажорів, щодо угоди про реструктуризацію кажуть: «Цей крок дозволив компанії врегулювати свою заборгованість та гарантувати позитивну кредитну репутацію».
Як розповідають у Фонді, заяв про реструктуризацію надходить дедалі більше. І це значний успіх. Адже у банках, які виводились з ринку у попередні роки, позичальники-юрособи вдавались до яких завгодно стратегій, аби тільки не розраховуватись за боргами. Втікали у контрольоване банкрутство, блокували у судах продаж своїх боргів, виводили застави і… просто не платили. На сьогодні Фонд має на руках рішень суду про стягнення боргів на 68 млрд грн. Ще на мільйони — на різних етапах судового розгляду, і це без урахування позовів, які ведуть уже нові власники кредитів.
Тож значна частина роботи з боржниками попередніх років полягала у тому, щоб просто укорінити в суспільстві думку: незалежно від того, чи працює банк, чи виводиться з ринку, розраховуватись за кредитом все одно доведеться. «Ще кілька років тому серед позичальників, а це насамперед юридичні особи, превалювала думка: якщо банк збанкрутував, кредит можна не повертати, — розповідає Ольга Білай. — Але ми крок за кроком напрацьовували стратегію роботи з такими активами. По-перше, кредити, що не обслуговуються, першими виставляються на торги. Оскільки за законом завдання Фонду — отримати якомога більше коштів для розрахунків з кредиторами банку якомога швидше».
Результатом стала поступова зміна філософії позичальника. Дедалі більше боржників обирає стратегію врегулювання заборгованості. З 6,8 млрд грн, що надійшли банкам під управлінням Фонду на 1 листопада ц. р., 732,8 млн грн отримано саме від погашення кредитів. Інші основні статті надходжень — реалізація активів цих банків (5,1 млрд грн), погашення цінних паперів (401 млн грн), здача майна банків в оренду (96 млн грн) та інші джерела (понад 450 млн грн).
Вочевидь, і банки, і позичальники вивчили урок попередньої кризи, кажуть експерти. «Низький відсоток „проблемки“ за кредитами, виданими вже під час великої війни, може здатися парадоксом, але цьому є цілком логічне пояснення, — каже в.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України Дмитро Глінський. — З одного боку, люди та бізнес свої фінансові потреби та спроможності оцінюють вже з урахуванням цих надзвичайних обставин. З іншого боку, банки теж зважають на ризики й кредитують значно обережніше. Наразі економіка не зупинилася і навіть дещо відновлюється після просідання на початку повномасштабного вторгнення».
За оцінкою Дмитра Глінського, банки відзначають зростання попиту на кредити як у споживчому, так і в корпоративному сегменті, та очікують подальшого зростання обсягів кредитування.